Рефлексія мітапу: як складні часи народжують сильні українські стартапи

Сам мітап: https://eventmate.app/events/share/1cfa7071-ada1-4ba6-84db-5b0cdc8940bd?locale=uk

Відео: згодом додам

Інтро

Живий мітап це завжди кайф!

Йшов туди з думкою, що це 2–3 виступи, а виявлиось — панелька. Не прочитав опис далі заголовку ;)

По контенту мало що виніс, тут цікавіші думки що прийшли в процесі та розмови з афтапаті.

Будувати бізнес треба на неефективностях в різних системах.

Та читати https://www.ben-evans.com/.

Очікування

Мої очікування — мої проблеми.

Я уявляв дискусію отак: “… до війни ми працювали ось так, а війна змусила нас змінити ось це і це, в результаті отримали це. Тут ми стали краще, тут гірше, тут змінили підхід …”.

Цього, на жаль, не було.

Єдині зміни про які поговорили— це найм та робочі процеси і доп. витрати. Тобто довелось вкластись в фізичну безпеку і незалежність роботи команд: переїзди, генератори, стабільність офісів, утримання людей в норм психо-ємоційному стані і все все все.

Дехто перейшов до віддаленого формату роботи. Якщо в ковід за це ще сперечались і торгувались, то зараз це стало чи не єдиним рішенням.

Ще змінився найм: ринок перейшов на бік компаній. Багато чого закрилось, зʼявився профіцит кадрів. Ті в кого є ресурси — їх вигрібають на своїх умовах.

Це парадоксально: багато людей виїхали або переключились з економіки на війну (як солдати чи волонтери). І здавалося — кваліфікованих кадрів має стати менше, бійка за них сільніша … ніт.

Дефініції

Починати дискусію слід було з них. Трохи забули визначити що таке “складні часи” та “українські стартапи”. Тому і суматоха ;)

Як тільки зʼявляються дефініції (= ми домовляємось і однаково розуміємо слова) — ясності стає супер багато а розмови йдуть “по ділу”. І немає зайвих суперечок через різну картину світу.

Хлопчик: divide and conquer
Мужчіііна: define and conquer

Як я розумію:

Складні часи — тут це конкретно повномасштабна війна з 24.02.2022 і всі її наслідки.
Відверто, до 24го лютого це все не так впливало і відчувалось, літаки з Борисполя літали …

Стартап — це новостворена організація, яка знаходиться в постійному пошуку повторюваної та масштабованої бізнес-моделі (PMF, PCF) в умовах надзвичайної невизначеності;

Українські стартапи — тут теж ціле поле для трактувань. Мій критерій: починали в Україні та є українці серед засновників.
Податкове чи юридичне резиденство — не важливо;
Ринок на якому оперує бізнес — не важливо;
Локація штабу і команди — не важливо;

Наприклад ось: добірка.

Рефлексія

На панельці я не почув відповіді на головне питання — як складні часи народжують сильні українські стартапи?

Подумаю над цим. Та спочатку перефразую питання: як війна змінила підходи до побудови ІТ проектів/компаній в Україні?

Бачу таке:

• нові ніші;
• складнощі цих часів;
• аутсорс приліг;
• культура боротьби;

1 — Зʼявились нові ніші (ринки, JTBD-сценарії), про які раніше ми лише мріяли або для них не було ринку (=потреби) чи капіталу.

Колеги з SKELER в першу чергу назвали ці:

• мілітарі тех — в кожному українському гаражі “щось таке робиться”; і якщо раніше це було “поделки з соломи і глини”, то зараз рівень проектів, інженерної думки — вишка;
  і головне — вони всі одразу працюють і отримують фідбек;
  це не авіаносець на бойовому чергуванні ;)
• кібер безпека — раніше загроза була незрима; що там ті мамкіни-хакери, кому до них діло; на корп. тренінги по безпеці ще спробуй збери; тепер пояснювати “навізо?” і захищати бюджет на безпеку не треба;
• крауд фандинг — це взагалі наша національна супер сила, ще з першого майдану, коли на хрест тягнули з дому все що є;
  зараз робимо більш “іт-шно”: банка, донати рекурентами і тд.;
  і поверх цього розвивається п2п і крауд-інвестинг: коли є люди з грошима і цікаві проекти — вони знайдуть один одного;
• OSINT технології — драйвери тут журналісти та розвідка;
  росзлідування Укр правди та Бігуса це скарб;
• “тємки” — дніпровські офіси почали працювати “лише по раїсі”; гроші вилучені з економіки РФ це завжди плюс; засуджувати таку діяльність чи ні — справа кожного;

2 —“ Складні часи” у нас, це не те, що складні часи де-ін-де за кордоном.

Мені здається, що для України “складні часи” це перманентний стан, як хардкор режим у грі.
З 91го року у нас “все не будь здоров”, регулярні, кризи, революції, тиск на бізнес, гусі гетьманцеви …

Бізнес в умовній долині бореться за виживання з ринком (маркет фіт, ченал фіт, гроші на ріст ххх-кратний і тд), а наша боротьба ще і за фізичне існування. Особливо з 24.02.

Чи є в цієї боротьби плюси?
Чесно, хрін його знає. Душна відповідь. У мене немає вибірки українських стартапів які б жили без складних часів.

Чи стають компанії від того сильнішими?
Теж хз. Слабкі точно не виживають. Дарвінізм в чистому вигляді.
Але “померти” від відсутності маркет фіту, ринку чи грошей — це одна історія. Зовсім інша — коли колектив розбігся (не тому що продукт чи компанія такі … ну свої фаткори ж є?), техн команду призвали (у стартапу навряд-чи є історія з бронюванням), через блекаути — операційно не вигідно працювати … купа іншого.

Але менеджери і працівники — точно стають більш професійними. Бо виклики — гартують. Стрес осідає не лише в мішках під очима, а й у проф. досвіді.

Менеджер, який зміг організувати роботу команди при обстірлах, блекаутах, психологічному стані … це колосальний досвід, крижана ванна.

Працівники, команди які навчились взаємодіяти за таких умов — точно “не зламаються” у простіших умовах. Антикрихкість.

3— Продуктовий бізнес росте на кістах аутсорсу.

Аутсорс — це дуже солодко (хороші рейти, непильна робота, ріст) і за інших обставин статус кво зберігався б ще довго. Навіщо ризикувати і займатись продуктами і РнД, якщо можна продавати сеньйорів по годинам.

Але аутсорс зменшився: важко продати робочі години замовнику в таких умовах. Замовник любить тишу і порядок, зручні платежі, доступність 24/7 … етс.

Навіщо тримати команду, яка в зоні бойових дій, приймати ці ризики, якщо є альтернативи?

І от розробники, БА, РМ-м плавно перетікають в продуктову розробку. Тут ризики вищі, робота складніша, вимоги вищі — але і нагорода за успіх може бути “поболіє”.

4 — Превозмогать і долати — це наша культура? установки? травми?

Спитав у спікерів: якби був вибір, працювати як є в складних умовах (де виклики в тому числі про виживання фізичне), чи на чілі і розслабоні (робити бізнес, всі виклики суто бізнес-ринок).
3/3 обрали лишити як є.

Це таки щось каже і про нас, і про нашу культуру.

Для себе я ще не відповів на це питання, та відповідь колег і лякає, і надихає.

Лякає — ну бо це психологічно не здорово. Навіщо страждати, якщо можна не страждати? Навіщо свідомо обирати вирішувати питання виживання фізичного, якщо є варік сфокусуватись на бізнесі? Навіщо складний шлях “про операційку”, якщо можна без цього?

Надихає — бо є середовище людей ачіверів, які люблять достигати і боротись. І такі люди — це скарб.

Добре сказали: я шукаю голодних, бо вони будуть досягати і боротись.

*голодних — це не про фізичний стан ;)

От є таке фонове враження — що ця боротьба, не те щоб даремна (не обесцінюю її ні разу), але трохи не в той бік. Тобто, доки стартапер з долини має бій з інвест. фондами за оцінку і прокачується в цьому (= вміння продавати, пітчити, шукати звʼязки, залучати кєш) ми долаємо безліч перешкод і факторів — яких не мало б бути (блекаути, бюрократія, податковий двіж, мусора і маски шоу …).
Та, ми стаємо сильнішими від цього … але чи це про бізнес? Чи це той фокус, який має бути?

От якісь такі думки …

Наш фокус зараз має бути спільним — працювати на спільну перемогу, кожен на своїй грядочці.